Стрес – це порушення спокою, яке виникає в людини як реакція на певну ситуацію. До гострих стресових подій можна віднести майже всі, що пов’язані з виконанням бойових завдань. Стрес, який виникає під час знаходження в зоні бойових дій і виконання бойових завдань, називається бойовим.
Якою є природа стресових реакцій? Їі можна пояснити метафорою «у віз запряжені коні, якими керує кучер».
Психіка людина складається з трьох частин. Найдавніша стволова частина (рептильний мозок) і парасимпатична нервова система відповідають за тіло – «віз». Лімбічна частина і симпатична нервова система – за емоції та дії («коні»), а система емоційного й соціального контролю (неокортекс) – узагальнює досвід, спрямовує діяльність і контролює («кучер»).
Коли трапляється щось надзвичайне, небезпечне для життя, лімбічна частина («коні») бере керівництво на себе. Передусім вона відключає систему контролю («кучера»). Починає інтенсивно функціонувати стволова частина: виділяються гормони стресу, необхідні для інтенсивного реагування на ситуацію, – адреналін, норадреналін, кортизон. Вони притупляють, а іноді й зовсім відключають чутливість тіла — така реакція зменшує страждання, зберігає від больового шоку в разі поранення.
Наприклад, у бійця при стресовій реакції та виділенні гормонів стресу зникає здатність до рухів дрібної моторики, а навички залишаються тільки ті, які доведені до автоматизму. Саме тому, наприклад, поводження зі зброєю, команди, накладання джгута (турнікета ) потрібно довести до автоматизму – щоб у разі стресової реакції їхнє виконання було на рівні умовного рефлексу.
Базові стресові реакції – нападай (агресія), замри (ступор), тікай (паніка, надмірний страх). Ці стресові реакції є нормальною реакцією організму на ненормальні події. Вони мають тілесні, когнітивні та психоемоційні прояви, серед яких: тремтіння рук, зміна тиску, спазм судин, моторошні картинки в голові, пришвидшення дихання, звуження поля зору (тунельний зір), спонтанна дефекація та сечовипускання. Усі ці реакції є рефлекторними, їх можна коригувати через навчання та тренування, але все одно вони можуть включатися спонтанно.
Коли людина потрапляє в стресову ситуацію та намагається адаптуватися до впливу стресу, то цей процес проходить три фази (теорія Г. Сельє):
- Фаза тривоги. Організм мобілізується для зустрічі із загрозою.
- Фаза опору (резистентності, стійкості, адаптації). Організм намагається опиратися загрозі або справлятися з нею, якщо загроза продовжує діяти і її не можна уникнути.
- Фаза виснаження. Якщо дія стресу продовжується й людина неспроможна адаптуватися, ресурси тіла виснажуються.
Саме у фазі виснаження й нездатності впоратися із стресом виникає так званий “неконструктивний стрес”:
- загальмоване чи неадекватне реагування на команди;
- галюцинації;
- агресія до інших через несуттєві дрібниці;
- ступор, “ватні ноги”;
- небезпечна для життя бійця відмова виконувати накази;
- припинення ведення вогню;
- невпорядкована стрільба: у повітря, сторону, своїх;
- страх дивитися в сторону ворога;
- зіщулення, спроби сховатися в укритті чи на дні окопу
- хаотичні рухи, спроби тікати від джерела небезпеки;
- незв’язна мова, розмови із самим собою, маячня, неадекватні вислови.
Натомість, під “експертним” стресом розуміють тренованість і навченість знижувати рівень тривоги, швидше повертати себе в спокійний та контрольований стан. У цьому допомагають психологічні техніки, які ми детально розглянули в попередній темі.
Підготовлений боєць приймає свої стресові реакції, враховує їх, допомагає собі керувати ними. Стрес сприймається як конструктивне бойове дорослішання, вдосконалення чи відпрацювання своїх навичок.
Страх у бою – нормальна реакція. Контрольований страх зберігає життя, дозволяє залишатися при здоровому глузді й надалі запобігати розвитку ПТСР (посттравматичного стресовогорозладу).
Як варто відновлюватися в перервах між активними бойовими діями?
По-перше, спробувати дотримуватися нормального харчування, пити достатню кількість води, не нехтувати можливістю виспатися. Фізіологічні потреби ігнорувати не можливо, тому варто намагатися задовольняти їх, наскільки вдається. Достатня кількість рідини сприяє виведенню гормонів стресу, а надмірна кількість солодкого – їх затримці.
По-друге, під час кризових переживань варто підтримувати спроможність впоратися, не вимагати від себе ідеального самопочуття чи психічного стану. Основний критерій – функціональність відповідно до ситуації. Відновних можливостей психіки достатньо, щоби вийти практично з будь-якого стану, головне робити це без примусу й заперечень.
По-третє, вивчати й практикувати техніки самодопомоги, повертатися в тут-і-тепер, робити вправи для дрібної моторики (наприклад, чистити зброю).
По-четверте, слідкувати за наявністю в себе ознак посттравматичних реакцій – нав’язливі думки, постійне очікування нападу, повторюване переживання попередніх бойових подій. Якщо такі є, необхідно звернутися за допомогою до психолога підрозділу або розповісти про це командиру.
